Бібліотека № 47 імені Олеся Гончара

«Її життя - сонячний промінь» -

 літературно-музична композиція

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро,-

Там жити чи вмерти, мені все одно;

Поглянути ще раз на степ, могилки,

Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна…

                                                   Леся Українка

Ми любимо Лесю Українку особливою любов’ю . У многогранності нашого почуття – і ласкава ніжність до молодої дівчини з променистими очима, і сердечний жаль до скаліченого хворобою тіла, і гордість за людину, що героїчно перемагала хворість горінням духу. Вона залишила нам скарби, які в мужній боротьбі видобувала зі своєї душі. Леся Українка не боялася безстрашно глянути в камінне лице невблаганної долі і кинути їй своє відважне: «Убий – не здамся!». Нагірною проповіддю було її слово, що будило з алергійного сну націю й вселяло віру й надію в її духовні сили.

25 лютого у бібліотеці № 47 відбулася літературно-музична композиція «Її життя - сонячний промінь» присвячена 148-річчю з дня народження Лесі Українки. На гостину до бібліотеки завітали учні 2-3 класів ЗОШ № 78. Бібліотекарі підготували для гостей слайд-шоу про дитинство Лесі Українки, який представив учень 10 класу школи № 78 Павло Гусляков.

Юлія Северюхіна познайомила дітей з непростою долею письменниці та розповіла про її важку хворобу та постійну боротьбу з нею. Учениці 6 класу школи № 78 Настя Пестрак, Катя Шарабаніна і Поліна Бондаренко заспівали пісню «Сорочка мамина», на дівчатах були вдягнені  вишиванки та яскраві віночки.

Вікторія Лунгу представила книжкову виставку присвячену біографії великої письменниці, та розповіла присутнім про  маловідомі факти з життя Лесі Українки.Дуже цікавим і несподіваним був виступ учнів 2-А класу. Діти разом із своїм класним керівником Світланою Лікуновою представили казку Лесі Українки «Біда навчить». Маленькі актори були одягнуті в яскраві костюми і кожен з них вдало виконував свою роль. Присутні гості отримали купу позитивних вражень від представленої казки. Свято завершили піснею, яку співали всі присутні «Як у нас на Україні».

Вогонь пісень Лесі Українки палає уже понад століття. Це незгасимий вогонь таланту, справжнього, від Бога. Донька Прометея, як прозвали її, несла вона вогонь своїх поезій, за життя людям, несе і зараз, устами нашими, її потомків.