Бібліотека № 47
імені Олеся Гончара
Виховна година «Герої Небесної Сотні»
Хтось мудрий сказав: із втратою кожної людини ми
втрачаємо цілий Всесвіт. Чотири роки тому на Майдані та Інститутській ми
втратили нашу Небесну Сотню. Героїв, які поклали життя, щоб ми могли жити в
іншій, кращій Україні. В країні,де живуть заможні люди, талановита
молодь і є щасливе майбутнє. Вони теж хотіли
жити. Кожен мав свої мрії, будував плани на майбутнє, малював в уяві свій
маленький світ. Не судилося...
18-20 лютого минає рівно 4 роки
найстрашніх днів і ночей Революції Гідності, 4 роки як душі наших Героїв НЕБЕСНОЇ СОТНІ
відійшли у вічність. Описати, а тим більше відчути глибину
трагедії і болю, які впали невимовним тягарем на Україну, нині не під силу
нікому.
 |
| Учні зачитували вірші |
Вони дивилися в небо,
У небо –
високе-високе…
Відкриті здивовані
очі:
– Невже це кінець?
Кінець!
Вони дивилася в
небо…
Підстрелене серце
тріпоче
Христос у багряній
тозі
Терновий кладе
вінець.
Вони дивилася в
небо…
А небо – таке
ласкаве
А сонце таке
погідне,
Немов поцілунок
весни.
Вони дивилися в
небо –
Стелився обрій
кривавий.
І руки чиїсь
привітні
Торкнулись повік,
мов сни.
Вони дивилися в
небо –
А там Україна
голосить,
А там мліє рідна
неня
Й така молода жона.
– Не треба, не
треба, не треба!-
Синочок маленький
просить.
Але закотилося
сонце
і згасла навіки
весна…
Марія СТЕЦИК
 |
| Тетяна Рейда розповіла учням до чого прагли Герої Небесної Сотні. |
Ці події назавжди вкарбувалися в історію України, в
серце кожного українця. Герої, котрі віддали своє життя за краще майбутнє,
допомогли усвідомити багатьом людям, що таке патріотизм і те, що за себе і свою
державу потрібно боротися, бо вона того варта.
Немає коментарів:
Дописати коментар