Бібліотека №47 ім.О.Гончара рекомендує прочитати книгу .

До уваги читачів роман "Ім’я рози” Умберто Еко італійського письменника. Письменник написав його 1980 році.

Даний твір - це поєднання детективу, історичного роману та філософського трактату. Він вразить читача своєю внутрішньою глибиною, майстерністю викладу сюжету.  Автор вдало відтворив ауру середньовічного монастиря, його таємниці та обрядовість.

У книзі немає нічого зайвого. Кожна подія, діалог чи роздум мають свою роль у розгортанні сюжету. Це дозволяє зберігати високий темп читання та залишати читача в напрузі до останньої сторінки. Велика насолода від читання та багатогранність змісту роблять цей твір незабутнім досвідом для всіх любителів літератури детективного жанру. Розповідь у творі ведеться Адсоном Мелькським – старим монахом, який описує загадкові події своєї юності.

В основу твору покладена історія розслідування низки злочинів 1327 року в італійському монастирі.

 Дія роману триває сім днів, уподовж яких у монастирі сталися шість загадкових вбивств. Завдання розслідування злочинів покладено на колишнього інквізитора, а радше філософа й інтелектуала, францисканського монаха Вільгельма, якого супроводжує його юний учень Адсон. Від імені Адсона й ведеться розповідь.

Вільгельм з помічником розслідує загадку вбивства смерті ченця.  Їм дозволяється допитувати усіх та ходити скрізь, крім бібліотеки. Але розслідування заходить в глухий кут, тому що розгадка злочину веде в бібліотеку, що представляє головну цінність і скарбницю абатства, в якій зберігається безліч безцінних книг. Вхід в бібліотеку заборонений навіть ченцям, а книги видаються не всім і не всі, які є в бібліотеці. Крім того, бібліотека представляє з себе лабіринт, з нею пов’язані легенди про «блукаючі вогні» та «привиди колишніх бібліотекарів». Вільгельм і Адсон вночі пробираються в бібліотеку, але губляться в лабіринті і лише випадково виходять звідти.

Кожного дня Вільгельм і Адсон дізнаються про таємне життя абатства (зустрічі ченців з жінками, відносини між чоловіками, вживання наркотичних препаратів).

 Адсону і Вільгельму вдається розгадати таємницю бібліотеки. Хорхе – сліпий старець, головний охоронець бібліотеки, ховає від всіх «Межу Африки», в якій зберігається друга книга «Поетіки» Арістотеля, що представляє величезний інтерес, навколо якої ведуться нескінченні суперечки в абатстві. Ця книга прославляє сміх.  А в абатстві заборонено сміятися. Хорхе виступає деяким суддею всім, хто недозволено сміється або навіть малює смішні картинки.

На думку Арістотеля, сміх має пізнавальну цінність, він прирівнює його до мистецтва, до доброї, чистої сили ,адже коли людина сміється їй немає ніякої справи до смерті. Хорхе боїться, що ця книга зруйнує старі порядки. Все своє життя Хорхе не сміявся і забороняв це робити іншим, він приховував від всіх істину, встановлював брехню.

Чим же закінчиться розлідування Адсона і Вільгельма, чи вдасться розгадати таємницю бібліотеки? Читачі дізнаються коли прочитають книгу.

Роман дуже цікавий, раджу прочитати шедевр світової літератури.