Бібліотека №41

Наша філія радить своїм відвідувачам прочитати книгу Реміґіуш Мруз «Вибачаю тобі». Цей твір зацікавить усіх тих, хто любить пригоди, загадки та історії кохання. Іна Кобрин веде спокійне життя. Вона кохає свого чоловіка, а він кохає її. Одного разу чоловік не закрив сторінку у Фейсбуці,  і тоді Іна побачила лист від незнайомої дівчини, яка написала: «Вибачаю тобі». Потім він стає свідком самогубства та зникає і нічого не пояснює.

Головна героїня разом з родичами та друзями починає розслідувати загадкове зникнення. Згодом дізнається, що людина, з якою вона жила весь довгий час, зовсім не та, за яку себе видавала. Виходить так, що її чоловіка просто не існує. Вигадане місто роботи,  чуже прізвище і все життя взагалі.

   Бібліотека №41

Ботанічний сад

 

           «Конституція – правовий оберіг України ».

25 червня в бібліотеці №47 ім.О.Гончара  для читачів представлена книжкова виставка   «Конституція – правовий оберіг України », на якій представлені  книги про історію та важливі актуальні положення Основного Закону держави, який має найвищу юридичну силу. Напередодні свята, хочеться згадати про витоки основних ідей правової держави для України. Першим конституційним актом України стала Конституція гетьмана Пилипа Орлика, що вважається і значним юридичним досягненням, і доказом зрілості української політичної думки початку ХVIII столітті, відображаючи дух нації, її демократичний менталітет. Конституцію Пилипа Орлика не можна вважати конституцією в сучасному розумінні цього слова, проте її вплив на законотворчу діяльність в Україні важко переоцінити – політико-правової ідеї, викладені в Конституції Пилипа Орлика, мали значний вплив на подальший розвиток української суспільно-політичної думки.           

 День Конституції України - важливе свято для кожного українця.

 Бібліотека №41

Відгук про книгу Світлани Талан «Замкнене коло»

Наша філія радить своїм читачам прочитати книгу Світлани Талан «Замкнене коло». У центрі твору – Мирослава, яка багато років працювала у школі звичайною вчителькою, але все прагнула кращого життя. Вона виховувалася у дитбудинку, бо у підлітковому віці втратила свою єдину виховательку – стареньку бабусю. Мира дуже рано зіштовхнулася з жорстоким світом неправди, приниження та виживання. Головна героїня прагнула своєму синові кращої долі і мріяла придбати йому власну квартиру. Жінка відкриває маленьку крамницю, бере кредити та зустрічається з усіма проблемами приватного підприємця. Через це Мира постійно втомлюється, нервується та забуває про духовні цінності.

У людському натовпі жінка іноді бачить свою покійну бабусю, хоче наздогнати її, але бабця постійно зникає. Мирослава втрачає спокій, попадає до психіатричної лікарні, бо всі розуміють, що образ бабусі - марення хворої уяви. Лікування нічого не дає. Вдома все повторюється. Справи у крамниці йдуть погано через постійні нестачі грошей, а чоловік закохується в іншу. Тоді бабуся радить «продавати» комусь свої нещастя. Мира так і робить, але її нещастя випадково купують друзі та близькі люди… Тепер руйнуються життя найдорожчих.

 Бібліотека №47 ім.О.Гончара рекомендує звернути увагу читачів на твори французького письменника Лорана Гунеля. До вашої уваги його книга

«День, що навчив мене жити».

Це --роман із цікавим сюжетом та інтригою.

Головний герой роману «День, що навчив мене жити» - молодий чоловік Джонатан живе звичним життям, має типові думки, бажання та мрії середньостатистичної сучасної людини: трохи більше грошей, краще житло, нове авто, ствердження на роботі .

Хто з нас не чекав того дня, який змінив би наше життя? У звичайнісінький сонячний вихідний, сповнений теплих барв і позитивних емоцій Джонатан робив приємну прогулянку пірсом. Звідусіль чутно сміх і невимушені розмови людей довкола. Аж раптом його хапає за руку молода циганка... «Я прочитаю твоє майбутнє», — каже вона. Він посміхаєтеся так, наче чує нісенітницю, але руки не прибирає. Хай там як, жодне передбачення не зіпсує цього дивовижного недільного дня. Але ось він дізнається, що... має померти! Однак пророцтво циганки перевертає його життя догори дриґом, бо, можливо, цей день — останній. Та хіба таке можливо?..