Василю Симоненку-90 років.

 „З глибин народного життя вийшла поезія Василя Симоненка. ...Вітер часу

не остудив Симоненкових поезій, вогнем душі жаріють вони й сьогодні..."-писав Олесь Гончар.

 Патріотична лірика, любов до рідної України посідає визначальне місце в творчості Симоненка. І не даремно. Василь Симоненко знайшов проникливі, яскраві образи. Почуття патріотизму – найсвятіше почуття людини. Кожен з нас любить землю, де народився, виріс, мову, вперше почуту з уст матері, вулицю на якій зростав. Творча спадщина талановитого українського поета - десятки віршів, казок, новел, об'єднаних у збірки, що лишилися навічно золотими розписами на ниві української духовності. Твори Василя Симоненка дістали всенародне визнання. Його поезія розлилася піснею по українській землі.   Мірою краси для поета стала міра життєвої правди і пробудженої совісті.

 Бібліотека №41

Герої не вмирають! Віталій Гуляєв.

 Бібліотека №41

Буктрейлер

 Бібліотека №41

Відгук про книгу

Бібліотека №41 радить своїм читачам звернути увагу на книгу Оксани Кір’ян «На роздоріжжі долі». Тамара зі своїм чоловіком живе без кохання. Для нього дружина лише домогосподарка, на якій можна заощаджувати. Вона повинна робити тільки так, як скаже друга половина. Тома розуміє, що «… це не життя, а суцільне покірне терпіння. Терпіння, що перетворює її на якусь безсловесну і затравлену істоту».

Зустріч з подругою студентства змінює все. Тамара та Наталка пригадують своє навчання та молодість. Після цього Тома вирішує розірвати відносини з чоловіком. На молоду жінку чекає нове життя у місті. Раніше вона працювала вчителькою і обожнювала свою професію, а тепер доводиться доглядати за старим, хворим дідусем. Незабаром саме це спілкування корінним образом змінює долю Томи. Ігор, син Михайла Яковича, бачить Тамару і розуміє, що зустрів свою долю. Чи будуть вони разом?

Цей роман навчить бути сміливими та твердими. Кохання в шлюбі найголовніше, бо інакше люди перетворюються на звичайних квартирантів під одним дахом. Саме почуття дарують віру в себе, гармонію та сили. Також цей твір навчить, що іноді треба зробити крок на зустріч своїм родичам, аби розібратися у минулому і виправити помилки: щось з’ясувати, а щось пробачити. Ось і Тамара починає спілкуватися з рідною бабусею, яку не бачила з раннього дитинства.

 Бібліотека №41

Рецензія на книгу С. Джіо «Ожинова зима»

Один з останніх творів, який мене дуже вразив – це книга американської письменниці Сари Джіо «Ожинова зима». Тут дві історії – перша доля репортерки Клер Олдрідж (2010р.), а друга – трагедія Віри Рей, самотньої матері (1933р.). В історіях обох героїнь багато несподіваних паралелей. Клер відновлюється після важкої особистої втрати та отримує на роботі завдання написати щось цікаве про пізнє весняне похолодання («ожинову зиму»). Це старомодний термін про зміни в погоді, коли у травні  буває несподіваний снігопад і мороз, а на ожинових стеблах вже з’являються ніжні білі квіти.

Багато матеріалів знаходить молода жінка про період 1933 року, але нічого не привертає її уваги, окрім історії Віри Рей, яка вкладає спати свого маленького сина і вирушає працювати в готель. Вранці, коли неочікувана хуртовина вкриває місто, мати повертається додому. Маленький син зник. Бідолашна жінка намагається знайти дитину, але бачить тільки іграшкового ведмедика в снігу. Це викрадення так і залишається нерозкритим.